Натхнення
Я - дитя, що живе в душі кожного
І
чекає народження.
Серед
звуків природи колисане,
То ж
проміння мої
Серцем
писані.
Я - листок,
Подарований
Всесвіту
для
очищення.
Я -
пуп’янок,
Подарований
Богом
для
прозріння.
Та
на гілці
мені
не самотньо
під зливами.
Я
багате
Любов’ю
Всевишнього.
Моє
свято-
це
квітки народження.
Хоч весь час я
на
грані випробувань.
Я
міцнію думками, як крилами.
Ці вітрила зовуться небесними.
Я покликане в світ цей терпимістю
Аби кожної миті воскреснути !
(Щоб не не дати вам в ньому зачерствіти.)
Мій поїзд рушив
Мій поїзд рушив і його сама
Вже зупинити я не в змозі,
Та й не прагну.
Стежин нових
Неторкана струна
У буйноцвіті
Літнього смарагду.
Ні сніг, ні злива,
Ні спекотність дня,
Ні блиск чужого калача –
Не перепона.
Себе шукаю
В чистих сторінках,
Вони в мені –
Вулканна передмова.
У незасклені вікна
Дмуть вітри,
Але від того вільно і широко.
Десь цвіт Весни
Зав’язує плоди,
Дощ фіалковий
Повнить землю соком.
І я торкаюсь
Світла доброти,
Немов народжуюся вкотре
Лиш для того,
Щоб віднайти той
Промінь чистоти
На кладці серця з ім’ям –
Рідне Слово.
Я знаю, що маленький мій поклін,
Стежина долі обрію торкнеться,
Але я вірю – на моїй землі
Калина проростає тільки з серця.
І водограй пісенний будить світ,
І верби хиляться лише над чистотою,
І хата, і гніздо в човні життя
Свій перший сніп освячують любов’ю.
АКОРДИ НОВОЇ ВЕСНИ
Не залишай
поезію одну –
Це джерело душі
і міць коріння.
Пізнаєш з
нею солод й
гіркоту
Допоки взнаєш,
що прийшло прозріння.
Вона лікує
і літати вчить.
На гранях
долі полину й
спокуси
Не опускай
вітрила ні на
мить,
Щоб не
зламати щогли в
інших руслах.
В ній
правди для життя стокрилий птах,
І влучності
стріли не позичати,
Немов молитва, що
в душі зійшла,
Не вирвати
тих пахощів, як в м’яти.
Коли для неї серце вже відкрив,
Дозволь Весні у ньому покупатись!
Коли для неї серце вже відкрив,
Дозволь Весні у ньому покупатись!
КРИНИЦЯ МУЗ
Сл. Р. Труш Муз. М. Петрик
У Дзеркалі Часу
Сіяє наш Львів,
Пізнати й любити
Його Бог велів:
Як вічну криницю
Для Муз на Землі,
Як Дзвін - оберіг
Для нових поколінь.
П р и с п і в:
Я ступаю по бруківці
Тут і там,
Грає дощик на сопілці
Ліхтарям.
Сяють зорі із-під брівок
Юних панн
У чарівнім місті древніх
Панорам.
Із полум’я Лева
Й кришталю роси
Тут ніби сплелися
Два різних світи -
Небесне й земне,
Серед них - я і ти,
Єднати нам вічно
Ці два береги.
П р и с п і в:
Пахне знов бузок по-львівськи
Коло брам,
Грає дощик на сопілці
Ліхтарям.
Сяють зорі із-під брівок
Юних панн
У чарівнім місті древніх
Панорам.
Немає коментарів:
Дописати коментар